Вивчаючи рідну мову, дитина засвоює не лише слова, а й безліч понять, поглядів на предмети, думок, почуттів, художніх образів, логіку й філософію мови – засвоює легко та швидко, у два – три роки стільки, що й половини цього не може засвоїти за двадцять років старанного й методичного навчання. Таким є великий народний педагог – рідне слово.

К. Ушинський

Діти — це наша радість, щастя і надія, це наше майбутнє. Кожен із нас мріє виростити дитину здоровою, фізично та інтелектуально розвиненою, виховати доброзичливого та цікавого співрозмовника з багатим словниковим запасом і чітким правильним мовленням.

Порушення мовлення можуть бути різноманіт­ними — слабкий голос, афазія (утрата спромож­ності користуватися словами і фразами як засобом висловлювання думки внаслідок різних уражень мозку), алалія (відсутність або обмеження мовлен­ня в дітей унаслідок недорозвитку або враження мовних зон великих півкуль кори головного моз­ку), заїкання, нечітке мовлення та ін. Головне, будь­те терплячими, розмовляючи з дитиною, яка має такі проблеми.

Більшість цих порушень усувається в дошкіль­ному та молодшому шкільному віці. Водночас тра­пляються випадки, коли й у середніх та старших класах ці розлади не подолані.

Учні з мовленнєвими порушеннями мають функціональні або органічні відхилення в стані центральної нервової системи. Вони часто скар­жаться на головні болі, нудоту, запаморочення. У багатьох спостерігаються порушення рівноваги, координації рухів, недиференційованість артику­ляційних рухів та пальців рук. Вони швидко ви­снажуються, стомлюються. Ці школярі дратівливі, збудливі, емоційно нестійкі. У них спостерігаєть­ся нестійкість уваги та пам'яті, низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пі­знавальної діяльності, знижена розумова праце­здатність; часто виникають невротичні реакції на зауваження, низьку оцінку чи несхвальні вислов­лювання вчителя або однокласників.

Формування правильної звуковимови — один з найголовні­ших напрямів мовленнєвого розвитку. У сім'ї дорослі розуміють дитину з півслова. І якщо навіть вона має мовленнєві недоліки, ніякого дискомфорту у спілкуванні не відчувають. Проте, для сторонніх часто виявляються незрозумілими спотворені, не­правильно вимовлені дитиною слова.

І справді, найпоширенішим логопедичним діагнозом є фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення.

Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ) — це порушення процесів формування звуковимовної системи рідної мови у дітей з різними мовленнєвими розладами внаслідок порушень сприймання та вимови фонем.

Оволодіння мовленням — складний, багатосторонній пси­хічний процес. Його поява і подальший розвиток залежать від багатьох чинників. Мовлення починає формуватися лише тоді, коли головний мозок, слух, артикуляційний апарат дитини досягнуть певного рівня розвитку. Це значною мірою залежить від навколишнього середовища. Якщо дитина не отримує нових яскравих вражень, якщо не створені умови, що сприяють розвитку рухів і мовлення, то затримується її фізич­ний і психічний розвиток. Малюкові потрібні регулярна мов­леннєва комунікація, ваша турбота та любов. Якщо дитину позбавити повноцінного спілкування з дорослими або звузити його тільки до одноманітних побутових ситуацій (годування, прогулянок та сну), у неї може виникнути затримка мовленнє­вого розвитку.

Затримка мовленнєвого розвитку (ЗМР) — це відсутність мовлення або значне його відставання у дітей раннього віку. Якщо вчасно не помітити відставання у мовленнєвому розвитку малюка, ЗМР може перерости у складний системний розлад — загальний недорозвиток мовлення, який важко подолати.

Шановні батьки!

Від вас залежить майбутнє ваших ді­тей. Ви маєте набратися терпіння, зацікавити дитину і, таким чином, залучити її до цілеспрямованої роботи. Лише у спів­праці з дитиною ви зможете досягти бажаного: навчити відріз­няти правильну звуковимову від неправильної, сформувати навички самоконтролю за власним мовленням, збагатити словниковий запас, удосконалити зв'язне мовлення, розвину­ти увагу, пам'ять, інтелект, підготувати до успішного навчання у школі.

Пам'ятайте: правильне мовлення — це не тільки чітка звуковимова, а й уміння грамотно висловлювати власні думки, це загальний розвиток і культура, успішність дитини в цілому. І не забувайте, що формування мовлення, тільки поєднуючись з розвитком інших психічних процесів, розгортанням ігрової діяльності, забезпечує гармонійне становлення повноцінної дитячої особистості.

Не ігноруйте дитину, якій складно говорити. Не намагайтеся прискорити розмову. Будьте готові до того, що розмова з нею потребува­тиме більше часу. Не перебивайте, не квапте та не виправляйте її.

Дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. Не думайте, що ускладнення мовлен­ня — показник низького рівня інтелекту, що дитина, яка має мовленнєві порушення, не може зрозуміти вас.

Спочатку намагайтеся ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відпо­відні рухи голови (так, ні).

Не вдавайте, що зрозуміли, якщо це не так. По­вторіть те, що ви зрозуміли, і не соромтеся пе­репитати те, чого не зрозуміли.

Якщо вам знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово повільніше, можливо, по буквах.

Кiлькiсть переглядiв: 5

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.