Діти з порушеннями опорно-рухового апарату

/Files/images/інклюзія.jpg

Порушення опорно-рухового апарату виникають унаслідок певного захворювання, що призводить до розладу рухових функцій (наприклад, дитячий церебральний параліч у важкій формі, розсіяний склероз, захворювання кісток), унаслідок травми хребта або ампутації. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату відчувають труднощі під час пересування, користуються різноманітними допоміжними засобами: інвалідними візками, ми­лицями, тростинками чи «ходунками». При деяких важких травмах хребта відбувається ушкодження спинного мозку, який відповідає за рухову актив­ність кінцівок, унаслідок чого відбувається їх па­раліч. Хребет може бути зламаний у різних місцях, тож наслідки травми, залежно від того, яка час­тина спинного мозку ушкоджена та якою мірою, можуть бути різними, Параплегія: спинний мозок травмовано нижче шийного відділу, відтак, у лю­дини уражена нижня частина тіла і ноги, а також частина внутрішніх, тазових органів. Тетраплегія: спинний мозок пошкоджений на рівні шийного відділу, унаслідок цього руки й ноги в людини повністю або частково позбавлені чутливості та рухливості.

ДЦП характеризується неспроможністю пов­ного мірою контролювати координацію рухів і м’я­зову силу. Залежно від того, який відділ мозку ура­жено, можуть виникати різкі м’язові напруження (спазми), мимовільні рухи, характерна «танцююча» хода. Крім того, можуть виникати аномальні від­чуття та сприйняття, порушення зору, слуху та мовлення, напади, затримка в розумовому розви­тку Діти з ДЦП можуть відвідувати звичайну шко­лу та вчитися разом з усіма. Залежно від ступеня та характеру порушення дітям із ДЦП потрібно створювати для навчання спеціальні умови: без бар’єрне середовище для тих, хто пересувається на візку; пристосування для письма або малювання, який в дитини спостерігають розлади моторики тощо.

У вітчизняній клінічній практиці виділяють такі форми ДЦП (за К. А. Семеновою):

Спастична диплегія — трапляється найчастіше. У цьому випадку дуже вражаються ноги, часто спостерігається за­тримка психічного розвитку, але дитина може частково навчитися самообслуговуванню. За статистикою, у близько 30—35 % дітей із цією формою ДЦП розумова відсталість у ступені слабко вираженої дебільності. У 70 % простежу­ються мовленнєві розлади. Інтелект у більшості хворих цієї групи збережений, вони можуть навчатися за загальноосвіт­ньою програмою.

Геміпаретична форма ДЦП. У більшості випадків уражається одна сторона тіла.

Гіперкінетична форма ДЦП .У неврологічному статусі у цих дітей спостерігаються гіперкінези, м’язова ригідність шиї, ту­луба, ніг. Незважаючи на тяжкий дефект, обмежену можливість самообслуговування, рівень інтелектуального розвитку при цій формі вищий, ніж у попередніх. У незначної кількості дітей спостерігається порушення слуху.

Подвійна геміплегія — найважча форма ДЦП. Крім тяжких рухових уражень, при цій формі ДЦП, як правило, спосте­рігаються тяжкі мовленнєві порушення, виражене зниження інтелекту.

Атонічно-астенічна форма трапляється порівняно рідко, характеризується зниженням м’язового тонусу, порушенням ко­ординації рухів, рівноваги. Спостерігається зниження інтелекту і недорозвиток мовлення.

За останнє десятиріччя в медичній та психолого-педагогічній науці розроблено різні методи й системи лікування та психолого-педагогічної допо­моги дитині з церебральним паралічем, які дають позитивні результати в подоланні цієї важкої недуги, реабілітації хворих.

Для цього необхідно якомога раніше почати не тільки ліку­вання, а й корекційну допомогу, об’єднавши зусилля батьків та команди фахівців. Від того, наскільки вчасною буде надана корекційна допомога, залежить подальша доля дитини.

Що таке дитячий церебральний параліч?

Термін дитячий церебральний параліч об'єднує групу станів, при яких порушуються рухи й здатність контролювати положення тіла у просторі. Дитина із церебральним паралічем не може керувати своїми рухами так само, як інші діти, вона не може навчитися самостійно сидіти, стояти, говорити і ходити. Її рухи і хода завжди відрізнятимуться від рухів і ходи інших дітей. Різноманітні рухові порушення можуть виявлятися у вигляді парезів (обмеження рухових функцій і м'язової сили), гіперкінезів (надмірних мимовільних рухів), порушень координації рухів. Іноді таким дітям взагалі буває важко перебувати в будь-якому положенні через постійні рухи, які вони не можуть зупинити. Церебральний параліч часто супроводжується різноманітними порушеннями мовлення, психіки, зору, слуху, інколи – епілептичними нападами. Це захворювання не прогресуюче, однак залишається стійкою причиною тяжкого фізичного стану дитини.

Чому виникає церебральний параліч?

Церебральний параліч виникає внаслідок ураження тих відділів центральної нервової системи, які контролюють роботу м'язів, відповідають за рівновагу і довільність рухів. Це ураження може виникати до народження, під час пологів або в перші тижні життя дитини.

Виникнення церебрального паралічу може бути пов'язано з різними чинниками, що спричинюють ураження мозку плоду:

- захворювання матері в період вагітності (ендокринні, серцево-судинні, інфекційні, хронічні запальні захворювання та ін.);

- механічні травми матері під час вагітності;

- асфіксії (задуха), черепно-мозкові травми дитини.

У новонародженої дитини ДЦП може виникнути як наслідок менінгіту, енцефаліту, травм голови.

При церебральному паралічі ураження в центральній нервовій системі не прогресує і не розвивається так, як це буває при деяких інших захворюваннях, наприклад, спадкових. Але в міру розвитку в дитини можуть змінюватися прояви цього ушкодження.

Кiлькiсть переглядiв: 10

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.